День вишиванки.

 

«Бережіть себе і своїх дітей»

               Головним учителем безпечної поведінки дітей на проїжджій частині є не садочок, не школа, не ДАІ, а саме батьки.

   Є дитячі книжки, дитячий театр, дитяче кіно, дитячі іграшки. Але немає і бути не може «дитячого дорожнього руху».

  Безпечній поведінці на дорозі треба вчити. Але завчені, як вірші, Правила не вбережуть дитину від біди. Тому поряд з вивченням Правил дорожнього руху треба діяти особистим прикладом.

   Використовуйте будь-який відповідний момент для ознайомлення дітей з правилами вуличного руху.

   Гуляючи з дитиною по місту, по дорозі до садочка і додому зверніть його увагу на те, як багато машин, автобусів  їздить по вулицях. А який порядок! Це тому, що люди виконують правила дорожнього руху.

   Розкажіть про те, що машини йдуть по одній стороні бруківки, що люди ходять по тротуару.

  Переходячи з дитиною вулицю, покажіть йому, поясніть, що треба уважно подивитися ліворуч, потім праворуч, і переходити вулицю прямо, а не навскіс.

   Дуже важливо, щоб ваша дитина зрозуміла, а не тільки запам‘ятала, що виконувати правила руху потрібно завжди і всюди. Тому особистим прикладом показувати їй, як потрібно поводитися на вулиці. Ваш приклад буде куди більш наочним, ніж сотні разів повторювані слова «не ходи на червоне світло». Тому навіть якщо ви спізнюєтеся — все одно переходьте дорогу там, де це дозволено правилами. 

Інструкції

• Готуючись перейти дорогу, зупиніться, огляньте проїжджу частину.
• Підкреслюйте свої рухи: поворот голови для огляду дороги. Зупинку для огляду дороги, зупинку для пропуску автомобілів.
• Не стійте з дитиною на краю тротуару.
• Зверніть увагу дитини на транспортний засіб, що готується до повороту, розкажіть про сигнали покажчиків повороту у машин.
• Покажіть, як транспортний засіб зупиняється біля переходу, як він рухається за інерцією.
• Очікування транспорту
• Стійте тільки на посадкових майданчиках, на тротуарі чи узбіччі.
• Посадка і висадка з транспорту
• Виходьте першими, попереду дитини, інакше дитина може впасти або вибігти на проїжджу частину.
• Підходьте для посадки до дверей тільки після повної зупинки.
• Не сідайте в транспорт в останній момент (може прищемити дверима).
• Привчіть дитину бути уважним у зоні зупинки — це небезпечне місце (поганий огляд дороги, пасажири можуть виштовхнути дитину на дорогу).

Рух по тротуару

• Дотримуйтеся правого боку.
• Дорослий повинен перебувати з боку проїжджої частини.
• Якщо тротуар знаходиться поруч з дорогою, батьки повинні тримати дитину за руку.
• Привчіть дитину, йдучи по тротуару, уважно спостерігати за виїздом машин з двору.
• Не привчайте дітей виходити на проїжджу частину, коляски та санки везіть тільки по тротуару.

Світлофор

   Сьогодні на дорогах міста ми постійно стикаємося з тим, що водії автомобілів порушують Правила дорожнього руху: мчать на високій швидкості, ігноруючи сигнали світлофора і знаки переходу. Тому недостатньо навчити дітей орієнтуватися на зелений сигнал світлофора, необхідно переконатися, що небезпека не загрожує. Діти часто міркують так: «Машини ще стоять, водії мене бачать і пропустять». Вони іноді помиляються.

  Пам'ятайте! Дитина вчиться законами вулиці, беручи приклад з вас, батьків, інших дорослих. Нехай ваш приклад вчить дисциплінованої поведінки на вулиці не лише вашу дитину, але й інших дітей. Переходьте дорогу, дотримуючись Правил дорожнього руху.

  Батьки, будьте прикладом для дітей у дотриманні правил дорожнього руху

  Не поспішайте, переходите дорогу розміреним кроком.

  Виходячи на проїжджу частину дороги, припиніть розмовляти — дитина повинна звикнути, що при переході дороги потрібно зосередитися.

  Не переходьте дорогу на червоний або жовтий сигнал світлофора.

  Переходьте дорогу тільки в місцях, позначених дорожнім знаком «Пішохідний перехід».

  З автобуса, тролейбуса, таксі виходьте першими. В іншому випадку дитина може впасти або побігти на проїжджу частину дороги.

  Залучайте дитину до участі у ваших спостереженнях за обстановкою на дорозі: показуйте йому ті машини, які готуються повертати, їдуть з великою швидкістю і т.д.

 Не виходьте з дитиною з-за машини, кущів, не оглянувши попередньо дороги, — це типова помилка, і не можна допускати, щоб діти її повторювали.

 Не дозволяйте дітям гратися поблизу доріг і на проїжджій частині вулиці.

Рекомендації

для батьків у вихованні дитини

 

Де згода в сімействі, де мир

і тишина, щасливі там люди,

блаженна сторона.

І.П. Котляревський

 

 Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів.

Рекомендації батькам:

Виховує все: люди, речі, явища, але на першому місці батьки і педагоги.

Учити жити – це значить передати із серця в серце моральні багатства. І передає ці багатства той, хто з колиски пестить дитину, хто дбайливою рукою підтримує її перший крок, хто веде її за руку першою стежинкою життя. Це мати, батько і вчитель.

Виховання починається із дня народження.

Перше, із чого дитина починає пізнавати світ,— це ласкава материнська усмішка, тиха колискова пісня, добрі очі, лагідні обійми. З усього цього складається перше уявлення про добро і зло.

У сімейному вихованні вирішальну роль відіграє морально-політичне обличчя батьків.

Могутньою виховною та облагороджуючою силою для дітей сім’я стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що збільшують їх в очах дитини.

Турбота батька і матері про здорову сім’ю.

Справжня мудрість вихователя – батька, матері – в умінні дати дитині щастя дитинства – це спокійне домашнє вогнище.

Сім’я – це первинний колектив українського суспільства.

Чи почуває дитина, що блага її життя – наслідок великої праці батьків, турботи люблячих її людей? Адже без них, без їхньої праці й турботи вона просто не могла б існувати. Тут криється велика небезпека – виростити людину егоїстичну, яка вважає, що головне – її особисті потреби, а все інше – другорядне. Є лише один шлях: учити дитину робити добро для нас, батьків, вихователів; учити дітей розуміти й переживати всім серцем, що вона живе серед людей і що найглибша людська радість – жити заради когось.

Готових рецептів сімейного виховання немає.

Є люди, здатні тільки родити, але не здатні по-справжньому народжувати. Повнокровна й гармонійна особистість народжується материнською і батьківською мудрістю. Народження людини – велике і важке діяння, щаслива і складна праця, яка називається вихованням.

 Поради для мам

Любіть своє дитя, але не балуйте, не губіть його.

Виховуйте вдячність у дитини. Якщо немає зворотної любові на вашу самовідданість – вважайте, що діти тільки споживають вашу любов.

Будьте другом дітей, але не приятелем. Будьте поруч із дітьми. Будьте доброю.

Учіть дітей думати не про речі, а про справу.

Поради для тат

У дітей, які не знають, що їм робити в години дозвілля, уражається і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїм дітям вибирати корисне заняття. “Не судіть дитину за знаннями, судіть її за стараннями, моральними якостями, апелюйте не тільки до розуму, а насамперед до серця дитини. Учіть дитину людяності – тоді вона полюбить працю, навчіться бути старанною”.

“Не можна зводити духовний світ маленької людини до навчання. Якщо ми прагнутимемо до того, щоб усі сили душі дитини були поглинені уроками, її життя стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями”  (В.. Сухомлинський).

Піклуйтеся про те, щоб дитяче серце не озлоблювалося, не стало холодним, байдужим, жорстоким унаслідок виховання ременем, потиличником, стусанами.

Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я. Ремінь убиває в дитячому серці чутливість.

Уникайте ставити дитину в становище, коли та змушена оборонятися лінощами.

Говоріть із дитиною так, щоб не залишалося ніяких сумнівів у тому, що ви керуєтесь турботою, занепокоєнням, а не бажанням відмежуватися від неї чи скривдити, образити.

Будьте справедливі й чесні зі своїми дітьми.

Не забувайте поділитися зі своїми дітьми удачами і прикрощами на роботі – і вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

Навчіть сина чи дочку вважати, що іграшковий автомобіль із поламаним колесом, ведмедик із відірваною лапою страждають від болю так само, як поранене пташеня: це виховує чуйність і доброту.

Враховуйте основні методи виховання: переконання, вправи, стимулювання. Не забувайте підвищувати свою педагогічну майстерність виховання.

Актуальні поради для батьківдітей молодшого дошкільного віку.

Як привчити малюка прибирати іграшки після завершення гри?
Коли заняття або гра закінчені, від дітей дійсно вимагається вміння прибрати за собою все, із чим вони займалися. Це найважчий і не зовсім приємний обов’язок, який не завжди співпадає з настроєм дитини.
Малюкам необхідно постійно нагадувати і показувати,я к і де слід скласти іграшки. Іноді дитина, підкоряючись цій вимозі, виконує її формально, недбало. Наприклад, ставить пірамідки на місце, але вони не складені як належить, кільця нанизані непослідовно.
Подібні дрібниці слід відзначити і попросити навести лід. Показати, як це можна зробити,або запропонувати: «Давай разом приберемо». Іноді на допомогу варто підключити старшого брата чи сестру.

Як виховати в дитині дбайливість, бережливе ставлення до речей?
Навчаючи малят діяти з предметами, поясніть, що іграшки, посібники, речі тоді лише слугують довго, якщо з ними поводяться акуратно: «Кубики після гри складають в коробку, інакше картинки на них затруться, відклеяться і ними не можна буде гратися». Покажіть: «Ось так їх вкладають – рівненькими рядочками, щільно прикладають один до одного. Бачиш, тепер кришка коробки вільно закривається, і кубики не розгубляться».
Допомагаючи дитині роздягатися поясніть: «Речі складають акуратно, ось так: спочатку капці – їх постав біля ліжка, потім сорочку, колготи. Усе це акуратно повісь на стільчик. Тобі зручно буде одягатися вранці, бо все вже напоготові, ніщо не зімнеться, бери та одягай!» якщо дитина розуміє мету своїх дій, у неї легше формуються навички охайності.

Чи обов’язково для дитини дотримуватися певного режиму дня?
Режим – точно встановлений порядок життя – не вигадка фахівців. У його основі – багатовікове спостереження за розвитком природи та фізіологічними процесами людини. На цій основі фізіологи, гігієністи, педагоги розробили науково – обґрунтовані рекомендації з організації життя людини, з розумної зміни видів її діяльності.
Дитині встановляють постійний режим дня, якого необхідно чітко дотримуватися. це сприяє її правильному розвиткові, привчає до дисципліни, формує уявлення про обов’язки.
На науковій основі доведено, що прийом їжі, владання спати, прогулянки, ігри – усе це сприяє зросту, зміцненню здоров’я та врівноваженому психологічному стану дитини.

 

Чи можна подолати жадібність дитини?
Якщо прояв жадібності є нестійким, зустрічається лише за певних ситуацій, то батькам цілком під силу допомогти дитині подолати цю рису характеру назавжди.
Для початку розкажіть малюкові, що почуває людина, із якою він не бажає ділитися. Наприклад, ви помітили, що інша дитина зацікавлено дивиться на гарну ляльку, яку тримає в руках ваша донька.Намагайтеся переключити увагу своєї дитини на іграшку приятеля. Запропонуйте дітям зробити обмін на певний час. Ви побачите, що поступово ваша дитина навчиться отримувати насолоду від того, що вона змогла когось порадувати.
Обов’язково кажіть дитині і демонструйте, як ви задоволені та горді за неї, якщо вона поділилася з кимось яблуком, іграшкою. Чим частіше ви будете заохочувати малюка ділитися з оточуючими і хвалити його за вияв щедрості, тим охочіше він буде радувати своєю увагою вас, інших близьких людей та своїх друзів