День вишиванки.

 

ДОРОСЛИМ БАТЬКАМ ПРО СВОЇХ МАЛЕНЬКИХ ДІТЕЙ

РАННІЙ ВІК — ОСОБЛИВИЙ ПЕРІОД У ЖИТТІ ДИТИНИ. У ЦЕЙ ЧАС ВІДБУВАЄТЬСЯ СТРІМ­КИЙ ПСИХІЧНИЙ І ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК, ФОРМУЮТЬСЯ ВАЖЛИВІ СКЛАДОВІ ОСОБИСТОСТІ. ЗАВДАННЯ ДОРОС­ЛИХ — І БАТЬКІВ, І ПЕДАГОГІВ — ЗАБЕЗПЕЧИТИ КОМФОРТНІ УМОВИ ДЛЯ ПОВНОЦІННОГО РОЗВИТКУ МАЛЮКА, СПРИЯТИ НАЛАГОДЖЕННЮ ЙОГО ВЗАЄМИН ЗІ СВІТОМ ТА ВІДКРИТТЮ ВНУТРІШНЬОГО "Я".

СУЧАСНИЙ МАЛЮК - ЯКИЙ ВІН?

Сучасний малюк відрізняється від свого однолітка минулих десятиліть. Це "нова" дитина зі своїми особ­ливостями, які важливо враховувати дорослим. Вона живе у світі, що швидко змінюється. Раніше маленька дитина розвивалася переважно в умовах малого соціуму з чіткою прив'язкою до конкретного дорослого. Сьогодні вона перебуває у ситуації хаотичного потоку інформації, плинних умов життя, до яких нелегко пристосуватися. Малюк мало не від народження стикається із сучасними високими технологіями. Вони входять у його життя за­вдяки комп'ютеру, планшету, мобільному телефону, кухонному приладдю, інтерактивним іграшкам, рекламним роликам, персонажам мультиків тощо. Ігнорувати це в жодному разі не можна.

Спробуємо намалювати схематичний портрет сучасної дитини на межі раннього й дошкільного віку, відзначивши і позитивні, й негативні характе­ристики.

Позитивні риси: допитливість, поінформованість, розкутість, схильність до свободи та незалежності, вимогливість, комунікабельність.

Негативні риси: імпульсивність, гіперактивність, тривожність, вередливість, плаксивість, дратівли­вість, агресивність, прагматичність.

Сучасні діти, вважають фахівці, за розвитком мислення, розумовими здібностями не випере­джають свій вік. Разом з тим простежується тен­денція до зниження довільної уваги: нездатність малюків сконцентруватися на якомусь занятті впродовж певного часу, різкі переходи від однієї справи до іншої, часті відволікання. У багатьох дітей немає бажання зайняти себе чимось, вони швидко втрачають інтерес, починають нудьгувати.

Сюжетно-рольову гру поступово замінюють заняття зі смартфонами, планшетами, електронними іграшками.

Почастішали випадки затримки мовленнєвого роз­витку, дедалі більше малюків потребують допомоги логопеда. Діти говорять багато, проте погано, нечітко вимовляючи слова. Поінформованість не сприяє іс­тотному розширенню словника малюка. Здавалося б, він розмірковує, як дорослий, та водночас йому буває складно виконати елементарну мовленнєву інструкцію. Він — представник першого покоління "екранних ді­тей". Почуте з екрана мовлення залишається для нього мало осмисленим набором чужих звуків. У поєднанні з браком емоційно-особистісного та емоційно-ділового спілкування з батьками це призводить до того, що дитина опиняється у своє­рідній "зоні відчуження".